Цей Кодекс регулює правовідносини фізичних і юридичних осіб, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у житловій сфері.





Стаття 1. Право на житло

1. Відповідно до Конституції України кожен має право на житло. Громадяни України забезпечуються житлом шляхом:

1) надання державою або органами місцевого самоврядування (у межах встановленої норми) соціального житла громадянам безоплатно або за доступну для них плату на підставі договору найму на певний строк;

2) створення умов для одержання кредитів на будівництво чи придбання житла громадянами, які перебувають на обліку для поліпшення житлових умов, або для надання цільових житлових позик;

3) надання житла громадянам, які перебувають на обліку для поліпшення житлових умов, у випадках, визначених законом, на підставі договору найму.

2. Громадяни, які перебувають у трудових чи інших відносинах з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, можуть забезпечуватися житлом за рахунок цих підприємств, установ, організацій.

3. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, придбавають житло за власний рахунок. Їм також може надаватися в користування службове житло або житлове приміщення в гуртожитках відповідно до статей 77-80 цього Кодексу.

4. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування зобов'язані в межах своїх повноважень сприяти громадянам у будівництві та придбанні житла.

5. Ніхто не може бути:

1) обмежений у праві власності та/або користування житловими приміщеннями інакше, ніж на підставах і в порядку, визначених законом;

2) примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 2. Участь громадян, органів самоорганізації населення,
об'єднань власників житла та співвласників
багатоквартирних житлових будинків, житлово-
будівельних кооперативів, житлових кооперативів,
молодіжних житлових комплексів у використанні
та збереженні житлового фонду

1. Громадяни, а також органи самоорганізації населення, об'єднання власників житла та співвласників багатоквартирних житлових будинків, житлово-будівельні кооперативи, житлові кооперативи, молодіжні житлові комплекси відповідно до своїх статутів беруть участь у:

1) здійсненні заходів, спрямованих на поліпшення використання, утримання та збереження житлового фонду;

2) захисті своїх прав та інтересів, пов'язаних з утриманням і збереженням житла;

3) визначенні, у тому числі на конкурсній основі, підприємств, установ, організацій для обслуговування, ремонту та реконструкції житла, надання комунальних послуг;

4) здійсненні контролю за цільовими витратами на утримання житлових будинків і прибудинкових територій та щодо оплати житлово-комунальних послуг;

5) виконанні робіт щодо упорядкування та озеленення прибудинкових територій.

Стаття 3. Житлове законодавство

1. Житлове законодавство базується на Конституції України і складається з цього Кодексу, нормативно-правових актів у галузі цивільного та житлового законодавства, що регулюють правовідносини у житловій сфері, та прийнятих на їх виконання інших нормативно-правових актів.

Стаття 4. Відносини, що регулюються житловим законодавством

1. Житлове законодавство регулює відносини щодо:

1) виникнення, здійснення і припинення права власності на житло;

2) обліку громадян, які потребують одержання житла або поліпшення житлових умов;

3) реалізації прав власників житла і користувачів житлом;

4) забезпечення використання, утримання та збереження житлового фонду;

5) надання, споживання, оплати житлово-комунальних послуг;

6) збереження та бронювання житла, яке перебуває в державній та комунальній власності;

7) приватизації та реприватизації житлового фонду відповідно до закону;

8) забезпечення житлом громадян, які потребують соціального захисту та соціальних гарантій стосовно оплати такого житла.

2. Відносини, пов'язані з відведенням земельних ділянок для житлового будівництва, будівництвом і реконструкцією житлових будинків, наданням кредитів на будівництво чи придбання житла, регулюються відповідним законодавством, будівельними і санітарними нормами з урахуванням норм цього Кодексу.

Стаття 5. Суб'єкти права власності на житло

1. Суб'єктами права власності на житло є фізичні та юридичні особи, держава та територіальні громади сіл, селищ, міст в особі відповідного органу місцевого самоврядування.

2. Усі суб'єкти права власності на житло мають рівні права щодо володіння, користування, розпоряджання своєю власністю відповідно до закону.

Стаття 6. Об'єкти права власності на житло

1. Об'єктами права власності є житлові будинки, квартири, частини житлових будинків чи квартир, інші приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Стаття 7. Права та обов'язки власників житла

1. Власник житла - фізична чи юридична особа, держава, територіальна громада села, селища, міста, яка набула право власності на житло відповідно до закону.

Власник житла має право володіти, користуватися і розпоряджатися житлом особисто або спільно з іншими особами.

Власник житла має право розпоряджатися ним на свій розсуд, а саме:

1) продавати, обмінювати, відчужувати іншим шляхом належне йому житло, передавати в найм, укладати інші угоди, не заборонені законом;

2) використовувати належне йому майно для ведення господарської діяльності, крім промислового виробництва, та іншої не забороненої законом діяльності в установленому законом порядку;

3) передавати належне йому майно в тимчасове користування іншим особам на підставі відповідних договорів;

4) заповідати належне йому майно громадянам, органам державної влади, органам місцевого самоврядування, іншим юридичним особам відповідно до закону.

2. Власник житла зобов'язаний забезпечити належне утримання, ремонт та благоустрій житла, його безпечний технічний стан, не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та інтереси інших осіб, а також дотримуватись інших вимог правил утримання житлових будинків, рішень органів місцевого самоврядування.

Власник житла за своїми зобов'язаннями відповідає своїм майном, у тому числі належним йому житлом, згідно із законом.

3. Житло, яке не має власника або власник якого невідомий, є безхазяйним.

Безхазяйне житло береться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого воно розміщене. Про взяття безхазяйного житла на облік робиться оголошення в місцевих друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття безхазяйного житла на облік воно відповідно до цивільного законодавства може бути передане за рішенням суду в комунальну власність.

Стаття 8. Призначення, види та категорії житлового фонду

1. Житловим приміщенням є призначене для постійного і переважного проживання громадян ізольоване приміщення (квартира, кімната).

Розміщення в житлових будинках (квартирах) промислового виробництва забороняється.

Вимоги щодо обмеження чи припинення господарської або іншої не забороненої законом діяльності в житлі, що належить громадянам на праві приватної власності, можуть бути встановлені лише на підставі закону.

2. Житловий фонд -- сукупність усіх видів та категорій житла. За формою власності житловий фонд поділяється на такі види:

1) приватний житловий фонд;

2) державний житловий фонд, який складається з об'єктів житлового фонду, що належать державним підприємствам, установам, організаціям на праві господарського відання або оперативного управління;

3) комунальний житловий фонд, який належить на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст;

4) житлові будинки, інші житлові приміщення, що перебувають у спільній власності різних суб'єктів приватної, державної, комунальної форм власності.

3. Державна реєстрація права власності на житло здійснюється відповідно до закону.

4. За функціональним призначенням житловий фонд поділяється на такі категорії:

1) житловий фонд загального призначення, що складається з житла всіх форм власності, яке використовується громадянами на загальних підставах;

2) житловий фонд соціального призначення, що складається з житла всіх форм власності, яке надається на певний строк органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну плату громадянам України, які потребують соціального захисту відповідно до закону;

3) житловий фонд спеціального призначення, що складається з житла всіх форм власності, яке надається працівникам підприємств, установ, організацій на підставі відповідного договору, а також окремим категоріям громадян у порядку і на умовах, передбачених статтями 77-86 цього Кодексу та іншими законами.

Стаття 9. Формування житлового фонду загального, соціального та спеціального призначення

1. Житловий фонд загального, соціального та спеціального призначення формується шляхом:

1) будівництва нового житла;

2) реконструкції існуючих житлових будинків, а також переобладнання нежитлових будинків у житлові;

3) дарування житла;

4) передачі в державну та комунальну власність житла, вилученого на підставі судових рішень або визнаного в установленому законом порядку безхазяйним або відумерлим;

5) передачі забудовниками місцевим радам частки житлової площі в новозбудованих будинках на підставах, передбачених законодавством;

6) передачі з державної в комунальну власність соціального житла, побудованого за рахунок коштів державного бюджету;

7) набуття права власності на житло на інших підставах, не заборонених законом.

2. Передача житла з житлового фонду соціального призначення до житлового фонду загального призначення допускається лише тимчасово за умови відсутності в міських державних адміністраціях міст Києва та Севастополя, виконавчих органах сільських, селищних і міських рад на обліку громадян, які мають право на одержання соціального житла.

Стаття 10. Переведення житлових будинків (їх частин), квартир у нежитлові

1. Переведення житлових будинків (їх частин), квартир у нежитлові здійснюється в разі:

1) визнання в установленому законодавством порядку житлового будинку, житлового приміщення непридатним для проживання і таким, що підлягає переобладнанню для використання в інших цілях;

2) зміни функціонального призначення житлового будинку, житлового приміщення.

2. Переведення житлових будинків (їх частин), квартир у багатоквартирних житлових будинках у нежитлові здійснюється за дотримання таких умов:

1) наявність волевиявлення власника житла;

2) розташування такого приміщення не вище другого поверху і наявність можливості облаштування окремого виходу;

3) письмове підтвердження згоди на переведення житлових приміщень в нежитлові з боку заінтересованих осіб (співвласників, осіб, що проживають у цих приміщеннях, інших осіб, чиї майнові або немайнові права та інтереси можуть бути порушені);

4) наявність висновків державних органів відповідно до закону щодо можливості переведення житлових будинків (їх частин), квартир в нежитлові при забезпеченні умов належної експлуатації будинків, де знаходиться це житло, підтриманні їх санітарно-технічного стану.

3. Переведення житлових будинків (їх частин), квартир у нежитлові здійснюється за рішенням органів місцевого самоврядування на підставі письмової заяви власника відповідного житлового будинку або підприємства, установи, організації, у господарському віданні чи оперативному управлінні яких перебувають житловий фонд, квартири, а також усіх повнолітніх співвласників або за їх дорученням балансоутримувача житлового будинку.

У разі якщо співвласниками житлових приміщень є неповнолітні або недієздатні особи, у випадках, передбачених законом, переведення житлових будинків (їх частин), квартир у нежитлові приміщення здійснюється за згодою органів опіки та піклування.

Власник приміщення або уповноважений ним орган (особа) має право оскаржувати до суду відмову в наданні дозволу або винесенні рішення щодо переведення житлових приміщень у нежитлові і навпаки.

У разі переведення житлових приміщень у нежитлові і навпаки обов'язковим є погодження цього питання з місцевими органами виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

4. Умови і порядок переведення житлових будинків (їх частин), квартир у нежитлові і навпаки визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Стаття 11. Види діяльності, здійснення яких дозволяється
в нежитлових приміщеннях житлових будинків
(їх частин), квартирах

1. Перелік видів діяльності, здійснення яких дозволяється в нежитлових приміщеннях житлових будинків (їх частин), квартирах, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 12. Виключення житлових будинків (їх частин), квартир із складу житлового фонду

1. Виключення житлових будинків (їх частин), квартир із складу житлового фонду здійснюється власником у разі:

1) визнання житла аварійним;

2) визнання житла непридатним для проживання;

3) знесення або виключення житлових будинків (їх частин), квартир із складу житлового фонду з мотивів суспільної необхідності;

4) здійснення їх власником чи співвласниками дозволеної законом діяльності.

Виключення житлових будинків (їх частин), квартир із складу житлового фонду не позбавляє власників чи співвласників права власності на них, крім випадків знесення житлових будинків.

2. Порядок обстеження житлових будинків (їх частин), квартир з метою визнання непридатними для проживання, а також їх подальшого використання або знесення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 13. Повноваження Кабінету Міністрів України
в житловій сфері

1. Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію визначених Верховною Радою України основних напрямів державної житлової політики відповідно до Конституції України, у межах законів.

Стаття 14. Повноваження органів місцевого самоврядування в житловій сфері

1. Органи місцевого самоврядування відповідно до закону:

1) сприяють розвитку житлового будівництва за рахунок усіх джерел фінансування, забезпечують комплексний розвиток житлово-комунального господарства і розвиток ринку житлово-комунальних послуг;

2) здійснюють управління комунальним житловим фондом та житловим фондом соціального призначення, організовують їх належне обслуговування і ремонт, упорядкування та утримання прибудинкових територій;

3) визначають у порядку, встановленому законом, надавача житлових та комунальних послуг, уживають заходів щодо забезпечення збереження житлового фонду незалежно від форми власності;

4) встановлюють розмір плати за житло, а також норми споживання та якості житлово-комунальних послуг, здійснюють контроль за їх додержанням;

5) на підставі письмової заяви власника житла або підприємства, установи, організації, у господарському віданні чи оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд, приймають рішення про переведення житлових приміщень у нежитлові і навпаки, проведення реконструкції житла, його капітального ремонту та знесення непридатних для проживання житлових будинків;

6) ведуть облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, приймають рішення про надання цим громадянам житла з комунального житлового фонду та житлового фонду соціального призначення на підставах і в порядку, визначених законодавством;

7) видають відповідно до закону охоронні свідоцтва (броню) на житло;

8) сприяють створенню об'єднань співвласників багатоквартирних житлових будинків, об'єднань власників житла;

9) організовують у встановленому законодавством порядку продаж квартир, що перебувають у комунальній власності, у тому числі в будинках, збудованих та реконструйованих за рахунок коштів місцевого бюджету;

10) створюють за рахунок коштів місцевих бюджетів, інших джерел фінансування фонд житла соціального призначення;

11) здійснюють контроль за використанням соціального житла за призначенням, визначають виконавця житлових та комунальних послуг у порядку, встановленому законом, вживають заходів до забезпечення збереження житлового фонду соціального призначення незалежно від форми власності;

12) ведуть моніторинг сукупного доходу громадян, які перебувають на обліку на отримання соціального житла або вже отримали таке житло;

13) здійснюють облік наявного житлового фонду всіх видів і категорій;

14) сприяють створенню умов для забезпечення конкуренції підприємств та організацій, що надають послуги з утримання будинків та прибудинкових територій;

15) сприяють розвитку ринку житла;

16) здійснюють контроль за квартирним обліком на підприємствах, в установах, організаціях державної і комунальної форм власності та наданням житлових приміщень;

17) забезпечують проведення приватизації житла відповідно до закону;

18) здійснюють інші повноваження, передбачені законом.








ПОРЯДОК РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ ГРОМАДЯН НА ЖИТЛО

Стаття 15. Забезпечення прав громадян на житло

1. Громадяни мають право відповідно до своїх потреб і можливостей побудувати житло, набути право власності на житло на підставах, що не заборонені законом, або наймати житло в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

2. Право на безоплатне одержання житла з державного або комунального житлових фондів та на одержання кредитів на будівництво чи придбання житла надається громадянам України один раз, за винятком житла соціального призначення.

Стаття 16. Вік, з якого громадяни здійснюють право

на одержання житла за договором найму

1. Громадяни України самостійно здійснюють право на найм житла після набуття повної цивільної дієздатності відповідно до закону.

Стаття 17. Підстави для визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов

1. Такими, що потребують поліпшення житлових умов, вважаються громадяни, які:

1) забезпечені житловою площею нижче від норми, що встановлюється органами місцевого самоврядування;

2) хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в одній кімнаті з членами своєї сім'ї або в комунальній квартирі. Перелік таких захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я;

3) не мають житла (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, вихованці дитячих будинків, дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей - після набуття повної цивільної дієздатності, бездомні, безпритульні, постраждалі від стихійного лиха);

4) наймають житло у приватному житловому фонді не менше п'яти років;

5) проживають у гуртожитку не менше п'яти років;

6) працюють на підприємстві, в установі, організації і користуються службовим житлом не менше п'яти років;

7) проживають в аварійному, ветхому житлі або в квартирі, що не відповідає санітарним та/або будівельним нормам, незалежно від терміну проживання;

8) проживають в одній кімнаті по дві і більше сім'ї (незалежно від родинних зв'язків), а також які є особами різної статі віком старше дев'яти років (крім подружжя).

2. Громадяни визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, також з інших підстав, передбачених законом.

Стаття 18. Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов

1. Правом прийняття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов (далі - квартирний облік), користуються громадяни України, які відповідно до закону:

1) мають право на одержання соціального житла;

2) забезпечуються житлом за рахунок державного та комунального житлових фондів;

3) мають право на одержання кредитів, іншої фінансової допомоги на будівництво чи придбання житла.

2. Квартирний облік громадян може здійснюватися:

1) за місцем їх постійного проживання - органами місцевого самоврядування;

2) за місцем роботи - підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності за рішенням їх органів управління.

Порядок ведення квартирного обліку громадян підприємствами, установами, організаціями встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Умови взяття на квартирний облік громадян, які залишили роботу на підприємствах, в установах, організаціях у зв'язку з виходом на пенсію або в разі захворювання, що перешкоджає подальшій роботі, визначаються колективним договором.

Взяття громадян на квартирний облік здійснюється на підставах, передбачених статтею 17 цього Кодексу.

Списки громадян, прийнятих на квартирний облік, підлягають оприлюдненню.

Контроль за станом квартирного обліку громадян на підприємствах, в установах, організаціях здійснюється відповідними виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

3. У разі смерті громадянина, який перебував на квартирному обліку, за членами його сім'ї, які перебували на квартирному обліку разом з ним, зберігається право подальшого перебування на цьому обліку в разі, якщо сім'я після смерті заявника не втратила права на поліпшення житлових умов. Таке ж право зберігається за членами сім'ї громадянина, який перебував на обліку і був знятий з обліку на підставах, зазначених у пункті 3 частини першої статті 20 цього Кодексу в разі, якщо сім'я і надалі потребує поліпшення житлових умов.

У разі ліквідації підприємств, установ, організацій або скорочення чисельності працівників за особами, які перебували на квартирному обліку, та членами їхніх сімей зберігається право подальшого перебування на цьому обліку за місцем проживання в органах місцевого самоврядування.

4. Громадяни, які штучно погіршили свої житлові умови внаслідок обміну, продажу або іншого відчуження займаного ними житла, навмисного його зіпсуття чи зруйнування, зміни місця проживання (крім випадків одруження та/або об'єднання сім'ї), не беруться на квартирний облік протягом п'яти років після такого погіршення житлових умов.

5. Особи, прийняті на квартирний облік до набрання чинності цим Кодексом, мають право на включення до списків на одержання соціального житла за умови додержання вимог статті 47 цього Кодексу.

6. Після набрання чинності цим Кодексом громадяни, які потребують поліпшення житлових умов відповідно до статті 17 цього Кодексу, але не мають права на отримання соціального житла, визначеного частиною другою статті 47 цього Кодексу, мають право на включення до списків на одержання кредитів на будівництво чи придбання житла відповідно до закону.

Стаття 19. Черговість поліпшення житлових умов громадян

1. Надання громадянам, які перебувають на квартирному обліку, житла з житлового фонду соціального та/або загального призначення здійснюється з урахуванням черговості в порядку, встановленому законодавством.

Черговість надання громадянам житлових приміщень визначається за часом взяття на квартирний облік.

2. Незалежно від перебування на квартирному обліку житлові приміщення поза чергою надаються громадянам, якщо їх житло:

1) стало непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації;

2) підлягає знесенню через аварійний стан;

3) підлягає знесенню або виключенню із складу житлового фонду з мотивів суспільної необхідності.

3. Поза чергою житло надається громадянам, які перебувають на квартирному обліку, якщо вони є:

1) інвалідами війни та особами, прирівняними до них законом, - протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а з них інвалідам І групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року;

2) особами, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - протягом двох років з дня взяття на квартирний облік;

3) колишніми малолітніми (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язнями концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, які визнані інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин;

4) дружинами (чоловіками) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге;

5) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, - протягом року з дня подання заяви;

6) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 2;

7) дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, після завершення перебування у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї або завершення терміну піклування над такими дітьми та в разі відсутності в таких дітей права на житло, а також особами з їх числа, - протягом місяця надається упоряджене соціальне житло;

8) дітьми-інвалідами, що не мають батьків або батьки яких позбавлені батьківських прав і проживають в установах соціального захисту населення, після досягнення повноліття;

9) громадянами, незаконно засудженими і згодом реабілітованими, в разі неможливості повернення житлового приміщення, займаного ними раніше.

Випускники професійно-технічних та вищих навчальних закладів, які були направлені підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності на навчання за їх замовленням і на час закінчення навчального закладу не мають іншого житла, можуть забезпечуватися такими підприємствами, установами, організаціями житлом із фондів загального або спеціального призначення відповідно до умов договору.

4. У першу чергу житло надається громадянам, які перебувають на квартирному обліку:

1) учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них законом, а з них учасникам бойових дій, які дістали поранення, контузію або каліцтво під час участі в бойових діях чи при виконанні обов'язків військової служби, - протягом двох років з дня взяття на квартирний облік;

2) учасникам війни та особам, прирівняним до них законом;

3) інвалідам I і II груп;

4) особам, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

5) Героям України, Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, а також особам, нагородженим орденами Слави, Трудової Слави, "За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР" усіх трьох ступенів, чотирма і більше медалями "За відвагу";

6) колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 16 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків;

7) колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни; особам, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням;

8) особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні";

9) громадянам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань за переліком, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я;

10) сім'ям та одиноким матерям і батькам, які мають трьох і більше дітей, а також у разі народження близнюків;

11) сім'ям, які мають дитину-інваліда віком до 16 років або інваліда з дитинства I чи II групи;

12) звільненим у запас або у відставку офіцерам і військовослужбовцям Збройних Сил України та інших військових формувань, які проходили службу за контрактом або перебували на кадровій військовій службі;

13) сім'ям осіб, які загинули під час виконання службових чи громадських обов'язків (у тому числі під час рятування життя людини) або на виробництві;

14) особам, які одержали на виробництві травму або професійне захворювання, у зв'язку з чим не можуть проживати в одній кімнаті, гуртожитку з іншими особами. Питання про першочергове надання житла вирішується на підставі медичного висновку в разі, якщо це передбачено колективним договором.

Стаття 20. Зняття громадян з квартирного обліку

1. Громадяни знімаються з квартирного обліку в разі:

1) втрати права на поліпшення житлових умов, у тому числі права на отримання соціального житла;

2) поліпшення житлових умов, унаслідок якого відпала потреба в одержанні іншого житла;

3) виїзду на постійне проживання до іншого населеного пункту, якщо інше не встановлено законом;

4) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особою, яка перебуває на квартирному обліку за місцем роботи відповідно до статті 18 цього Кодексу;

5) подання неправдивих відомостей, які стали підставою для взяття на квартирний облік, або здійснення неправомірних дій посадовими особами при взятті на квартирний облік.

2. Зняття з квартирного обліку здійснюється органом, який прийняв рішення про взяття громадянина на квартирний облік.

3. Рішення про зняття з квартирного обліку за місцем проживання і за місцем роботи приймається із зазначенням підстав зняття з обліку і видачею громадянину копії відповідного рішення протягом 15 днів після його прийняття.

Рішення про зняття з квартирного обліку може бути оскаржено в судовому порядку.

4. Не знімаються з квартирного обліку народні депутати України, які перейшли на постійну роботу у Верховну Раду України, і члени їхніх сімей за місцем попередньої роботи чи постійного проживання.

Стаття 21. Норма загальної площі та розмір житлового приміщення, що надається громадянам у державному та комунальному житлових фондах

1. Житлове приміщення в державному та комунальному житлових фондах загального призначення надається громадянам у межах норми загальної площі, яка встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Загальна площа квартири визначається як сумарна площа житлових кімнат і підсобних приміщень з урахуванням площі лоджій, балконів і терас, веранд та холодних комор.

Житлове приміщення може бути надано з перевищенням встановленої норми загальної площі, якщо це однокімнатна квартира, а також особам, які мають право на додаткову житлову площу відповідно до законодавства.

Житлова площа квартири визначається як площа житлових приміщень, в яких згідно з діючими санітарними, будівельними, протипожежними та іншими нормами можливе обладнання спальних місць.

2. Надання громадянам соціального житла проводиться за нормою, встановленою Кабінетом Міністрів України.

3. Житло, що будується чи придбавається повністю за власні кошти, за площею не обмежується.

4. Площа житла, яке збудоване або придбавається на умовах кредиту, отриманого у відповідному державному фонді, визначається положенням про цей фонд.

5. Не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі віком старше дев'яти років (крім подружжя).

Кімната -- житлове приміщення, обмежене стінами від підлоги до стелі, у квартирі, житловому будинку, яке має вихід у місця загального користування і в якому згідно з діючими санітарними нормами можливе обладнання спальних місць.

6. Особам похилого віку, а за висновками лікувально-профілактичного закладу - також відповідним категоріям інвалідів і хворих житло надається на їх прохання на нижніх поверхах або в будинках, обладнаних ліфтами.

Стаття 22. Умови переселення наймачів та власників житлових приміщень при реалізації інвестиційних проектів з реконструкції районів житлової забудови

1. При реалізації інвестиційних проектів з реконструкції районів житлової забудови, передбаченої генеральним планом відповідного населеного пункту, мають бути виконані такі умови переселення наймачів та власників житлових приміщень:

1) рішення органу місцевого самоврядування про реалізацію проекту реконструкції має бути оприлюднене в засобах масової інформації протягом одного місяця з дня його прийняття, але не пізніше ніж за рік до початку реалізації проекту;

2) усі власники і наймачі, які проживають у житлі, що знаходиться в межах району реконструкції, мають бути письмово попереджені про вилучення житла для реалізації інвестиційного проекту. Порядок письмового попередження встановлюється Кабінетом Міністрів України;

3) власнику житла за його згодою повинно бути запропоновано інше упоряджене житло, передбачене частиною другою цієї статті. До власника житла може бути застосована норма щодо примусового викупу житла з мотивів суспільної необхідності.

2. Надаване наймачеві інше упоряджене житло повинно знаходитись у межах даного населеного пункту. Громадянам, які займали окрему квартиру, повинно бути надано окрему квартиру. Якщо наймач займав більш як одну кімнату, йому надається житлове приміщення, яке складається з того ж числа кімнат, незалежно від числа осіб, які проживали в цьому житловому приміщенні. За розміром житлове приміщення має бути не меншим за те, яке займав наймач, але у межах норм, визначених частиною першою статті 21 цього Кодексу. У разі відсутності можливості надати таке ж за площею житло наймачу має бути запропоновано житло більшої площі.

Якщо наймач або члени його сім'ї, які постійно проживають разом з ним, мають право на додаткову житлову площу і фактично користуються нею, житлове приміщення надається з урахуванням норми додаткової житлової площі.

3. Переселення наймача, яке здійснюється відповідно до рішення органу місцевого самоврядування про реалізацію проекту реконструкції, не відноситься до поліпшення житлових умов і не тягне за собою зобов'язань щодо надання житла відповідно до норм, визначених частиною першою статті 21 цього Кодексу.

4. Спори щодо переселення вирішуються в суді.

Стаття 23. Органи, що надають житло

1. Житло в будинках комунального житлового фонду надається громадянам органом, уповноваженим на це органами місцевого самоврядування.

2. Житло в будинках державного житлового фонду надається громадянам за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації відповідно до умов колективної угоди.

Адміністрація підприємства, установи, організації визначає кількість житла для надання особам, які перебувають на квартирному обліку на цьому підприємстві, в установі, організації, позачергово, у першу чергу та в порядку загальної черги і оприлюднює це рішення протягом п'яти робочих днів з дня прийняття такого рішення.

3. Житло в будинках приватного житлового фонду надається громадянам власниками цього житла або уповноваженими ними органами на підставі договорів найму, які підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законом.

Стаття 24. Право громадян України на приватизацію житла державного та комунального житлових фондів

1. Громадяни України, які користуються на умовах договору найму житлом державного та комунального житлових фондів загального призначення, мають право на приватизацію займаного житла.

2. Житло з житлового фонду загального призначення, побудоване після набрання чинності цим Кодексом за рахунок коштів державного бюджету, підлягає приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

3. Житло з житлового фонду загального призначення, побудоване після набрання чинності цим Кодексом за рахунок коштів місцевого бюджету, може бути передано у власність наймача шляхом безоплатної приватизації або шляхом викупу. Рішення про форму приватизації приймає відповідна рада.

4. Громадяни, які мають житло у приватній власності і перебувають на квартирному обліку, у разі одержання житла з державного або комунального житлових фондів на всіх членів сім'ї в межах норми, передбаченої частиною першою статті 21 цього Кодексу, зобов'язані передати безоплатно власне житло органу, який здійснює поліпшення житлових умов. Одержане на цих умовах житло може бути об'єктом приватизації.

5. Громадяни, які мають приватне житло, право власності на яке набуто на законних підставах, вправі передати його безоплатно Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, а також підприємствам, установам, організаціям (за їх згодою). У таких громадян залишається право володіння та користування цим житлом на умовах договору найму з новим власником.

Стаття 25. Повернення приватизованого житла

1. Громадянин, який проживає в житловому приміщенні, придбаному у власність у порядку приватизації, за умови, що це житло є в нього єдиним для проживання, вправі передати належне йому на праві власності і вільне від обтяжень та обмежень житлове приміщення власнику житлового фонду чи уповноваженій ним особі на умовах, установлених відповідним договором, за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ним, а власник житлового фонду чи уповноважена ним особа приймає (у разі відсутності спору) житло у власність і укладає із зазначеним громадянином договір найму в установленому законом порядку.

2. Громадянин, який повернув приватизоване ним житло, вважається таким, що не використав своє право на приватизацію.





Стаття 26. Строк розгляду заяв про будівництво житла

1. Заяви громадян, які виявили бажання побудувати житло, розглядаються органами місцевого самоврядування в місячний строк.

2. Заяви юридичних осіб щодо будівництва житла розглядаються органами місцевого самоврядування у двомісячний строк.

Стаття 27. Одержання кредитів для будівництва житла чи придбання його у власність

1. Порядок надання кредитів для будівництва житла чи придбання його у власність визначається законодавством.

2. Підприємства, установи, організації, крім тих, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів, можуть надавати за рахунок власних коштів кредити своїм працівникам, а також відшкодовувати частину їх витрат на будівництво чи придбання житла у власність відповідно до колективного договору. Розмір і умови надання кредитів за рахунок коштів таких підприємств, установ та організацій визначаються органами управління цих підприємств, установ, організацій в колективних договорах відповідно до закону.

Підприємства, установи, організації, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів, можуть надавати кредити своїм працівникам, а також відшкодовувати частину їх витрат на будівництво чи придбання житла у власність у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.




Стаття 28. Створення житлово-будівельних кооперативів

1. Житлово-будівельний кооператив -- юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства з метою задоволення житлових потреб шляхом будівництва або реконструкції житлового будинку (будинків). Житлово-будівельні кооперативи створюються їх засновниками відповідно до закону.

2. Рішення про створення житлово-будівельного кооперативу приймається його установчими зборами.

3. Типовий статут житлово-будівельного кооперативу затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до закону загальними зборами членів кооперативу.

5. Громадяни, яких включено до затвердженого в установленому порядку списку осіб, які вступають до організовуваного житлово-будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня його державної реєстрації, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, - з дня затвердження загальними зборами членів кооперативу відповідного рішення правління чи голови кооперативу. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Стаття 29. Вступ до житлово-будівельного кооперативу

1. Громадяни мають право вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру.

2. Вступ до житлово-будівельного кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до житлово-будівельного кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених статутом кооперативу.

Стаття 30. Умови прийому громадян до членів житлово-будівельного кооперативу

1. Умови прийому громадян до членів житлово-будівельного кооперативу визначаються статутом кооперативу.

Стаття 31. Умови надання членові житлово-будівельного кооперативу квартири

1. Квартира членові житлово-будівельного кооперативу надається відповідно до умов, визначених статутом цього кооперативу, або рішенням загальних зборів. Розмір пайового внеску члена житлово-будівельного кооперативу залежить від розміру квартири, терміну та умов кредитування, поверху, рівня облаштування та інших умов, визначених статутом кооперативу.

2. У разі відмови члена кооперативу від вселення в запропоновану квартиру він має письмово попередити про це правління чи голову кооперативу у строки, визначені статутом, із зазначенням причин, що викликали відмову у вселенні.

3. Відмову у вселенні може бути оскаржено в судовому порядку.

Стаття 32. Визначення прав і обов'язків члена житлово-будівельного кооперативу

1. Права і обов'язки члена житлово-будівельного кооперативу, а також членів його сім'ї, умови користування і підстави припинення користування житловими приміщеннями визначаються статутом кооперативу.

Стаття 33. Виключення з житлово-будівельного кооперативу

1. Умови та порядок виключення члена житлово-будівельного кооперативу з житлово-будівельного кооперативу визначаються законом та статутом кооперативу.

2. Рішення про виключення з житлово-будівельного кооперативу може бути оскаржено в судовому порядку.

Стаття 34. Контроль органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за діяльністю житлово-будівельних кооперативів

1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень здійснюють контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів.

Стаття 35. Житловий кооператив

1. Житловий кооператив -- добровільне об'єднання громадян та/або юридичних осіб з метою задоволення житлових потреб шляхом об'єднання їх майнових пайових внесків для придбання житлового будинку (будинків) та подальшої його (їх) експлуатації.

Житловий кооператив створюється і діє відповідно до закону та статуту кооперативу.

2. Протягом трьох місяців з дня прийняття багатоквартирного будинку, який побудовано житлово-будівельним кооперативом, в експлуатацію він має бути перетворений на житловий кооператив або об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Перетворення здійснюється з метою впорядкування прав та обов'язків усіх учасників будівництва багатоквартирного будинку після завершення будівництва.

3. Таке перетворення здійснюється за рішенням загальних зборів, які скликає правління житлово-будівельного кооперативу. Збори затверджують статут житлового кооперативу або статут об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

4. Типовий статут житлового кооперативу та типовий статут об'єднання співвласників багатоквартирного будинку затверджуються Кабінетом Міністрів України.

5. Житловий кооператив може бути перетворений на об'єднання співвласників багатоквартирного будинку відповідно до закону.

Стаття 36. Обмін житлового приміщення членом житлового кооперативу

1. Член житлового кооперативу, який не викупив квартиру, вправі за письмовою згодою членів сім'ї, які проживають разом з ним, включаючи тимчасово відсутніх, здійснити обмін займаного житлового приміщення з власником приватного житлового приміщення чи з іншим членом житлового кооперативу, в тому числі з тими, хто проживає в іншому населеному пункті, за умови наявності згоди кооперативу та кредитора.

2. Якщо між членом кооперативу та членами його сім'ї не досягнуто згоди про обмін, то член кооперативу, а також його дружина (її чоловік), що має право на частину паєнагромадження, можуть вимагати в судовому порядку примусового обміну займаного приміщення на приміщення в різних будинках (квартирах).

3. Обмін не допускається у випадках, передбачених законом.

Стаття 37. Найм житлового приміщення в будинку житлового кооперативу

1. Член житлового кооперативу, який викупив квартиру, вправі за згодою членів сім'ї, які проживають разом з ним, здавати в найм частину житлового приміщення, а в разі тимчасового виїзду з нього всієї сім'ї - усе приміщення.

2. Договір найму укладається в письмовій формі з подальшою реєстрацією відповідно до закону.

3. Розмір плати за здане в найм приміщення встановлюється договором сторін, укладеним відповідно до закону.

Стаття 38. Користування житловим приміщенням членами сім'ї члена житлового кооперативу

1. Права членів сім'ї, які проживають разом із членом житлового кооперативу, визначаються цим Кодексом, цивільним та сімейним законодавством.

Стаття 39. Виключення з житлового кооперативу

1. Умови та порядок виключення члена житлового кооперативу з житлового кооперативу визначаються законом та статутом кооперативу.

2. Рішення про виключення з житлового кооперативу може бути оскаржено в судовому порядку.

Стаття 40. Право члена житлового кооперативу щодо невикупленої ним квартири

1. Член житлового кооперативу, який не викупив квартиру, має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу.

Стаття 41. Підстави для виселення з будинку житлового кооперативу

1. Член житлового кооперативу, виключений з цього кооперативу, втрачає право володіння і користування квартирою, яку він не викупив, у будинку кооперативу за умови повного повернення кооперативом суми його пайових внесків на викуплення квартири. У разі відмови звільнити її такий громадянин або така юридична особа підлягає виселенню в судовому порядку без надання іншого житлового приміщення. Якщо члена житлового кооперативу виключено з кооперативу, то виселенню підлягають також члени його сім'ї та інші особи, які проживають разом з ним.

2. Якщо член житлового кооперативу, який не викупив квартиру в цьому кооперативі, вибув з кооперативу або переселився в іншу квартиру в будинку того ж кооперативу, а права на займане ним житлове приміщення не передані в установленому законодавством порядку членам його сім'ї, вони, а також інші особи, які проживають у цьому приміщенні, підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого житлового приміщення.

3. Членів сім'ї члена житлового кооперативу та інших осіб, які проживають разом з ним, може бути виселено в судовому порядку без надання іншого житлового приміщення також у випадках, передбачених законом.

Стаття 42. Право приватної власності члена житлового кооперативу

1. У разі викупу квартири член житлового кооперативу стає її власником. Вихід з кооперативу не припиняє права власності на викуплену квартиру.

2. Власник квартири в будинку житлового кооперативу, який не є членом цього кооперативу, зобов'язаний укласти договір з кооперативом про обслуговування та оплату комунальних послуг, а також інших послуг, що є обов'язковими відповідно до статуту кооперативу.

Стаття 43. Передача житловому кооперативу рівноцінного житлового будинку замість того, що зноситься

1. Якщо належний житловому кооперативу будинок підлягає знесенню у зв'язку з вилученням земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, кооперативу замість будинку, що зноситься, передається у власність рівноцінний житловий будинок.

Стаття 44. Молодіжний житловий комплекс та його діяльність

1. Молодіжний житловий комплекс -- неприбуткова незалежно від форм власності юридична особа, що утворюється шляхом добровільного об'єднання фізичних та/або юридичних осіб з метою будівництва, придбання й експлуатації житла з метою створення належних умов проживання молодих сімей та одиноких молодих громадян на засадах самоорганізації та самоврядування.

2. Молодіжний житловий комплекс може бути реорганізовано в об'єднання співвласників багатоквартирного будинку відповідно до закону. Реєстрація створюваного об'єднання співвласників багатоквартирного будинку здійснюється безоплатно відповідно до закону.

3. Діяльність молодіжних житлових комплексів, у тому числі підстави для виселення з них, визначаються окремим положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Стаття 45. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку


1. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - неприбуткова юридична особа, створена власниками житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку (будинків) або його частини (частин) для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

2. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку регулюються окремим законом.










Стаття 46. Житловий фонд соціального призначення

1. Житловий фонд соціального призначення використовується для проживання громадян, які потребують соціального захисту відповідно до закону, в порядку і на умовах, установлених цим Кодексом, іншими законами.

2. Житловий фонд соціального призначення формується органами місцевого самоврядування відповідно до частини першої статті 9 цього Кодексу.

3. Створення житлового фонду соціального призначення здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також коштів приватних юридичних або фізичних осіб.

Утримання житлового фонду соціального призначення здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Створення та утримання житлового фонду соціального призначення за рахунок коштів приватної юридичної або фізичної особи здійснюються в порядку, передбаченому для благодійної діяльності, на підставі договору, укладеного з органами місцевого самоврядування.

4. Кошти для створення житлового фонду соціального призначення за рахунок державного бюджету передбачаються щорічно законом про державний бюджет окремим рядком.

Обґрунтування необхідного обсягу асигнувань з державного бюджету подається щороку разом з проектом Державного бюджету України на наступний рік Кабінетом Міністрів України в установленому порядку.

Розподіл коштів для фінансування створення житлового фонду соціального призначення за рахунок коштів державного бюджету здійснюється відповідно до затверджених регіональних програм розвитку житлового фонду соціального призначення.

5. Кошти для створення житлового фонду соціального призначення за рахунок місцевих бюджетів передбачаються щорічно у відповідному бюджеті окремим рядком.

Обсяги необхідного фінансування створення та утримання житлового фонду соціального призначення за рахунок коштів місцевих бюджетів формуються відповідно до місцевих програм забезпечення житлом громадян, зазначених у статті 47 цього Кодексу, затверджених органами місцевого самоврядування.

6. Умови фінансування створення та утримання житлового фонду соціального призначення за рахунок коштів приватної юридичної або фізичної особи визначаються договором з відповідним органом місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Стаття 47. Порядок надання житла з житлового фонду соціального призначення

1. Житло з житлового фонду соціального призначення надається громадянам України, які потребують соціального захисту з боку держави і перебувають на обліку громадян, які мають право на отримання соціального житла, безоплатно для проживання на певний строк.

Користування житлом з житлового фонду соціального призначення здійснюється громадянами України, які потребують соціального захисту з боку держави, за доступну для них плату відповідно до статті 90 цього Кодексу.

Облік громадян, які мають право на отримання соціального житла, здійснюється за місцем їх проживання відповідними органами місцевого самоврядування.

2. Правом взяття на облік на одержання житла з житлового фонду соціального призначення користуються громадяни України, для яких:

1) таке житло є єдиним місцем проживання;

2) середньомісячний сукупний дохід за попередні шість місяців з розрахунку на одну особу менший від прожиткового мінімуму та величини опосередкованої вартості найму житла в даному населеному пункті і які мають право на поліпшення житлових умов відповідно до статті 17 цього Кодексу. При визначенні середньомісячного сукупного доходу враховується вартість майна, що знаходиться у власності громадянина та членів його сім'ї на момент постановки на облік.

Порядок врахування вартості майна та порядок визначення величини опосередкованої вартості найму житла в населеному пункті затверджуються Кабінетом Міністрів України.

3. Надання громадянам житла з житлового фонду соціального призначення здійснюється за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування. Таке рішення є підставою для укладення відповідного договору найму соціального житла на термін, визначений зазначеним рішенням.

4. Право позачергового отримання соціального житла мають:

1) громадяни, зазначені у пунктах 1-3, 5 частини третьої статті 19 цього Кодексу, за умови виникнення в них права на отримання соціального житла;

2) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, після завершення перебування у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї або завершення терміну піклування над такими дітьми та в разі відсутності в таких дітей права на житло, а також особи з їх числа при завершенні ними строкової служби у Збройних Силах України або при поверненні їх з установ, які виконують покарання у вигляді позбавлення волі;

3) громадяни, житло яких визнане в установленому порядку непридатним для проживання або не підлягає ремонту та реконструкції.

5. Першочергове право на забезпечення соціальним житлом мають:

1) громадяни, зазначені у частині четвертій статті 19 цього Кодексу, за умови виникнення в них права на отримання соціального житла;

2) сім'ї з неповнолітніми дітьми;

3) вагітні жінки;

4) особи, які втратили працездатність;

5) пенсіонери.

6. Прийняття на облік громадян, які мають право на отримання соціального житла, здійснюється за рішенням органу місцевого самоврядування на підставі їх письмової заяви.

Прийняття громадян на облік може здійснюватися за заявою осіб, уповноважених ними на основі письмової довіреності, завіреної у встановленому законом порядку.

До заяви про прийняття на облік додаються документи, які підтверджують обґрунтованість визнання у встановленому порядку громадянина малозабезпеченим та таким, що потребує надання соціального житла. Вичерпний перелік таких документів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Орган місцевого самоврядування, що здійснює прийняття на облік, направляє громадянинові, який подав заяву про прийняття на облік, письмову відповідь з повідомленням дати взяття на облік, виду і номера черги або підстави відмови у задоволенні заяви.

7. Відмова у прийнятті на облік на отримання соціального житла може бути оскаржена в судовому порядку.

8. Списки громадян для отримання соціального житла в порядку загальної черги, першочергово або позачергово розміщуються окремо та підлягають оприлюдненню.

Поряд з розміщеними списками розміщується порядок надання житла за цими списками.

Облік громадян, визнаних у встановленому порядку такими, що потребують надання соціального житла, встановлення черговості, а також розподіл житлової площі здійснюються під громадським контролем відповідно до частини четвертої статті 108 цього Кодексу з додержанням гласності.

9. Громадяни, які втратили право на перебування у списках громадян, які мають право на отримання соціального житла, за їх згодою можуть бути включені до списків на одержання кредитів на будівництво чи придбання житла.

10. Порядок постановки на облік, перебування на ньому і зняття громадян з обліку на отримання житла з житлового фонду соціального призначення та порядок надання такого житла затверджуються Кабінетом Міністрів України.

11. Житлові приміщення з житлового фонду соціального призначення повинні відповідати встановленим для них будівельним, санітарним та технічним нормам.

Стаття 48. Підстави для відмови у прийнятті громадянина
на облік. Підстави зняття громадянина з обліку
на отримання житла з житлового фонду соціального призначення

1. Відмова у прийнятті громадянина на облік таких, що потребують надання соціального житла, допускається в разі:

1) неподання необхідних документів, визначених абзацом третім частини шостої статті 47 цього Кодексу;

2) подання документів з виправленнями;

3) подання документів, які не підтверджують можливість визнання у встановленому порядку відповідного громадянина таким, що потребує надання соціального житла;

4) подання документів із завідомо неправдивою інформацією, що було встановлено органом, який приймає на облік.

2. Рішення про відмову в прийнятті на облік повинне містити підстави відмови з обов'язковим посиланням на порушення, передбачені частиною першою цієї статті.

3. Письмова відповідь з рішенням про відмову в прийнятті на облік видається (направляється) громадянинові, який подав відповідну заяву, не пізніше трьох робочих днів від дня прийняття такого рішення.

4. Громадянин знімається з обліку на отримання соціального житла в разі:

1) подання за місцем обліку заяви про зняття з обліку;

2) втрати підстав, визначених частиною другою статті 47 цього Кодексу, що дають право на отримання соціального житла;

3) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;

4) одержання ним у встановленому порядку кредитів на будівництво чи придбання житла;

5) надання йому в установленому порядку земельної ділянки для будівництва приватного житлового будинку;

6) виявлення в документах, які надавалися ним до органу, що здійснює прийняття на облік, відомостей, які не відповідають дійсності, але стали підставою для прийняття на облік, а також неправомірних дій посадових осіб органу, що здійснює прийняття на облік, при вирішенні питання про прийняття на облік;

7) зміни інших обставин, що давали підстави вважати особу такою, що потребує соціального житла.

5. Рішення про зняття громадянина з обліку приймається органом, за рішенням якого такий громадянин був прийнятий на облік, не пізніше тридцяти робочих днів від дня виявлення обставин, що є підставою для ухвалення рішення про зняття з обліку.

Стаття 49. Договір найму соціального житла

1. Підставою для заселення житла з житлового фонду соціального призначення є договір найму соціального житла.

2. Договір найму соціального житла - угода, оформлена в письмовій формі, за якою одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання в ньому на певний строк за плату.

3. Договір найму соціального житла укладається між власником цього житла або уповноваженим ним органом і наймачем або уповноваженою ним особою.

4. При наданні житлового приміщення за договором найму соціального житла громадянинові, який має приватне житло, враховується площа житлового приміщення, що перебуває в його власності.

5. У разі, якщо середньомісячний сукупний дохід наймача соціального житла та членів його сім'ї за попередні шість місяців з розрахунку на одну особу змінився і ст